Зігмунд Фрейд: Тотем і табу

Зиґмунд Фройд (1856—1939) — видатний австрійський психолог, психіатр і невролог, засновник психоаналізу — методу, який базувався на визнанні існування таких психічних процесів, як свідоме, несвідоме і надсвідоме, тобто на існуванні не тільки процесів, котрі контролюються людиною і є свідомими, а й таких, що здійснюються несвідомо і нею не контролюються. Несвідоме виявляється в інтуїції, передчутті, творчому натхненні, раптових здогадках, сновидіннях, гіпнотичних станах і т. ін., в діях, які здійснюються автоматично, рефлекторно. Це відкриття призвело до революції в психіатрії і лікуванні неврозів.

У праці «Тотем і табу» (1913) Фройд викладає теорію походження релігії та культури, спираючись на основні постулати своєї теорії. Він стверджує, що розвиток моралі, релігії та культури обумовлений конфліктом між сексуальним потягом інцестуозної спрямованості (едипів комплекс, притаманний як інфантильним особистостям, наприклад дітям або невротикам, так і представникам інфантильного первісного суспільства — первісним людям) і суворою забороною подібних жадань (табу), а також почуттям провини, що провокує заміщення нездійсненних бажань сурогатами, що врешті-решт веде до виникнення творчості як такої.